Інтерв’ю з пастором церкви «Ранкова Зірка» Світланою Шаповаловою: «Благословення та прокляття у сучасному світі – міфи та реальність».

Теза: «Заповіді Божі – не покарання для людини, не обмеження її свободи, а засіб зцілення від гріха та духовних хвороб».

– Чи можна назвати або окреслити ознаки діючого прокляття у житті людини?

– Не секрет, що у сучасному християнському світі віруючі зіштовхуються із «несучасно-давніми» проблемами. Я маю на увазі не випробування, які є неминучими в житті справжніх послідовників Ісуса Христа. Це окрема тема. Я говорю про ті негативи, яких можна і треба уникнути, яким потрібно «відсікти хвіст разом з головою», а не з покоління в покоління нести тягар зруйнованих шлюбів, безпліддя, залежностей, спадкових хвороб, втрати дітей, хронічних депресій та злиднів, краху надій, пороків характеру, саморуйнівної гордині та впертості, страхів, фобій, нереалізованого потенціалу талантів, дарів та покликання; жити в кайданах «з’їдаючої невпевненості» та махрової скандальності, «бородатого контролю» та «презентабельної» порожнечі. До речі, якщо людина зовні благополучна і успішна, але рухається не в Божому плані на своє життя і при цьому совість її не спалена – внутрішня порожнеча, незадоволеність і відчуття безглуздості погіршуватимуться в глибинах її серця. Цей «сигнал» не можна пропускати, це шанс зупинитися і пізнати свій шлях до Бога. 

Зустрічається категорія християн, життя яких – багатосерійна драма і їх завжди потрібно «рятувати» від чогось. Їм  важко «зустрітися» зі своїм покликанням, а зустрівшись, нарешті, – увійти до нього. Це тупцювання і боротьба на одному місці забирає багато зусиль і часу як у самої людини, так і у тих, хто їй допомагає, при цьому не дає позитивного результату.

Такій категорії людей важливо усвідомити, що незнання чи недбалість у питаннях освячення неминуче призводять до практики сіяння того чи іншого гріха. Особливо, якщо людина продовжує у своєму житті плести ланцюжок родового гріха – вона автоматично запускає “механізм прокляття”. Подібне породжує подібне.  Роблячи те саме, що робили предки, людина множить беззаконня і пожинає на своїй життєвій ниві такі небажані, але на превеликий жаль, до болю знайомі жнива. А язичницькі шляхи, одягнені в сучасні привабливі форми, так само згубні для народу, сім’ї, окремої особистості, як і в давнину.

Господь прокляв ці шляхи, а Він – незмінний у Слові Бог. Подобається нам це чи ні, хочемо це чути чи ні, знаємо ми про це чи ні. Написано…

Тому любов Божа і волає до нас зі сторінок Біблії: «діти, бережіться від ідолів», «відокремтеся від нечистого і не торкайтеся», «пильнуйте про мир зо всіма, і про святість, без якої ніхто не побачить Господа», «підсумок усьо́го почутого: Бога бійся, й чини́ Його за́повіді, бо належить це кожній люди́ні!», «хто виконує заповідь, той не пізна́є нічого лихого». 

І як сумно, що так мало віруючих знають Божі заповіді. Ми у своїй практиці зіштовхнулись з тим, що незалежно від християнського стажу та віросповідання, одиниці й ті з великими труднощами можуть їх назвати. І ще менше людей у наш час «адаптує» їх до свого особистого життя. Тоді як Божі заповіді допомагають нам ходити у свободі і правильно будувати наші взаємини з Богом. Господь все дарував нам у Христі Ісусі, тому ми повинні розуміти свою відповідальність за те, що ми з Його даром робимо і що сіємо в життя своє та своїх нащадків.

– Які, на Ваш погляд, плоди освячення та звільнення від кайданів прокляття?

– Освячення та очищення від «від усякої нечисти тіла та духа» породжує незатьмарену радість врятованого, духовну свободу і перехід до якісно кращого життя у Христі Ісусі, до обіцяного життя з подостатком. Людина знаходить силу робити свідомий вибір на користь праведності та добра, що призводить до абсолютно нового рівня взаємин із Богом та розуміння Божого Слова, Його волі. Адже ті, хто спаслись, покликані не лише «вийти з Єгипту», а й увійти в «обітовану землю», в ту землю, де ми можемо мати досконалу радість, великий мир, нові взаємини, дух, що перемагає, можливість бути головою, а не хвостом.

Багато хто думає, що «бути головою» – це бути багатим, успішним чи знаменитим в цьому світі. Але Слово Боже відкриває нам, що справжній успіх, справжнє багатство і справжнє щастя – це коли людина перебуває у досконалій волі Божій! Тоді її життя сповнене задоволенням, сенсом, цілеспрямованістю і переповнене Божественним провидінням. Коли в житті немає місця  методу спроб і помилок, коли немає порожнечі, марноти, безглуздя, страхів і розчарувань, сумнівів і «шарахань з пустого в порожнє» тощо, проте закладено тверду основу принципів Царства Божого.

Багато хто отримав зцілення, свободу від фобій, від залежностей, возз‘єднання і порятунок сім’ї та роду, звільнення від родових хвороб, увійшли до свого покликання, відновили взаємини з родичами, дітьми, зцілились від безпліддя, від шизофренії тощо. Свідчень Божої слави дуже багато і ми безмежно вдячні нашому Господу, що Його великою милістю можемо бути співробітниками у Його справі. Але все ж таки головний акцент у своєму служінні ми робимо не на чудесах і зціленнях, а на пізнанні істини, яка і дає людині свободу не короткочасну, а постійну.

Чудо не зможе утримати людину у свободі, а істина – утримає. 

Нещодавно я дізналася інформацію, яка з одного боку вражає, а з іншого – підтверджує ґрунтовність нашого підходу у служінні звільнення: близько 90% тих, хто отримав своє зцілення на служіннях Кетрін Кульман, через 3-4 роки втрачали його. Одного разу Ісус сказав зціленому: «Іди і більше не гріши, щоб не сталося з тобою чого гіршого».

Тому наша мета – не просто помолитися за людину, а – наставити її у праведності, допомогти ствердитися в істині Божих заповідей, щоб добре було їй та дітям її після неї.

– Розкажіть про саму концепцію служіння?

– Якщо коротко: свобода у Христі оголошена тим, хто не чинить гріха. Хто ж робить гріх – знову стає рабом гріха. Але ж ми до свободи покликані! І плодом нашого покаяння має стати святість, а кінцем – життя вічне! Освячення життя безпосередньо пов’язане з послухом Божим заповідям, а послух безпосередньо пов’язаний з благословеннями.

Декалог, як споконвічний закон буття, покладено основою бачення служіння звільнення від проклять.

Десять Заповідей Божих дані людині не як засіб спасіння, а як засіб пізнання святості. І наше спасіння у Христі не «ділами закону» не анулює вічний закон Божий, що відбиває духовну природу Бога.

Тому й у Новому Заповіті: праведність «детонує» благословення, а гріх «детонує» прокляття. Адже жодна розсудлива людина не стане стверджувати, що в житті християнина, який залишив лише поодинокі «грішки» – талісмани, підворовування, порнографію, гороскопи, тощо – автоматично, незважаючи на сіяння «будяка», виростуть «прекрасні троянди». «Бог осміяний бути не може. Бо що тільки люди́на посіє, те саме й пожне!». Але чомусь багато хто вважає, що у Новому Заповіті «планка» праведності опущена до плінтуса, і не бажають визнати, що її, навпаки, піднято ще вище, оскільки нам дарований дар Духа Святого! Дар благодаті рятує і навчає нас праведності та благочестю. І навчання не проходить через натхнення, невігластво, відчуття, але через Слово Боже Духом Святим! Тому праведник Нового Заповіту не тільки не чинить перелюбу, але навіть потайки не мислить про нього. І при цьому праведнику Нового Заповіту мало тільки не грішити – він повинен робити добро, визначене Господом, тоді він не перед собою, а перед Богом праведник!

– Характерні проблеми в українському християнстві, з якими ви зіткнулися, служачи людям із різних конфесій? Що заважає входити в спадщину благословення?

1. Перша проблема полягає в тому, що деякі шукають свободу від своїх проблем, але не шукають свободи від своїх гріхів. 

Тому й не можуть «зустрітися зі звільненням», хоч об’їздили, обійшли, випробували всі можливі варіанти. Але невдача! Тими шляхами, де вони ходять – премудрість Божа не ходить, а лише вовки зустрічаються.

2. Друга проблема – пошук миттєвих, легких шляхів, що не потребують особистої відповідальності та зусиль. 

Націленість на моментальні результати та успіхи штовхають багатьох на пошук «молитовних пігулок»: прийняв молитву від помазаного служителя і далі бігає підставити голову до наступного помазаника, і знову «чекати» прориву, нічого при цьому не змінюючи – ні у своєму шляху з Богом, ні у собі, ні у взаєминах з іншими людьми.

Крім того, проблема посилюється тим, що людина в пошуку отримання «молитовної таблетки» починає сподіватися на служителя і на саме служіння, і зміщує головний акцент часу і питання, намагаючись перенести відповідальність за результат з себе на майбутніх служителів.

3. Третя проблема – так звана категорія «багатих».

Вони впевнені, що все знають, знають, як їх треба лікувати. Вони згодні лише з тим, що узгоджується з їхньою думкою та з задоволенням навчають інших, особливо з питань святості. Вони самодостатні, хоча говорять про себе, що у них є «невелика проблемка», якої вони хочуть позбутися, але не виходячи за рамки своїх уявлень. У Святому Письмі написано, що Господь багатих відпустив ні з чим… Із чесним Він чинить чесно, а з лукавими – за лукавством їх. Тому люди з нещирими мотивами не можуть отримати доброго плоду.

4. Четверта проблема – потяг, прихильність, мовчазна згода триваючої з покоління до покоління практики язичницьких шляхів, традицій, звичаїв у християнському середовищі.

Махрове язичництво, завуальоване хитрим мистецтвом спокуси, так само, як і тисячі років тому, стає сіттю і детонатором запуску «механізму проклять» чи то в житті окремої людини, чи цілого народу.

Ще хотілося б сказати про деякі поширені тенденції у світогляді досить великої кількості християн, які перешкоджають їм пізнати істину про духовні складові благословень і проклять і породжують деякі міфи, які відводять від здорового погляду на ці животрепетні питання буття.

Тенденція №1.

Страх почути, а тим більше вимовляти саме слово «прокляття».

Хочуть вірити, що якщо вони не говорять і не хочуть чути про це, то його і немає ніде.

Тенденція №2.

Вірять у те, що прокляття автоматично перестають діяти в момент першої молитви покаяння, незалежно від подальшого життя людини і вже ніяк не можуть виявлятися, навіть якщо вона порушує якусь із Божих заповідей.

Примітка: У Старому Заповіті «вірити в Бога» для Ізраїлю означало не просто «вірю, що Бог є» (і біси вірують і тремтять, і що користі?), але означало: «боюся Бога». Віра праведника відрізняється від віри бісів тим, що він не просто вірить у існування Бога, але має страх Господній і живе відповідно до Його Заповідей!

Тенденція №3.

Під кожним кущем, за кожним кутом бачать підступи ворога і прокляття, що насилаються.

Дивляться не на Христа розп’ятого за них, але зосереджені на прокльонах, бісах, на окультних знаках. Думають не про небесне, а про земне і скрізь, у кожному куті бачать загрозу проклять з боку людей і сил темряви, і борються до знемоги, а плоду немає… Витрачають масу сил, часу, щоб знайти метод, формулу, молитву, захист, відсіч проти прокльонів, що посилаються. Роками протистоять дияволу, а розруха у житті триває. Таким людям треба повірити істині: всі свої зусилля і бажання спрямувати потрібно не на боротьбу з ворогами, а на те, щоб догодити Богу, скоритися Йому, Його слову, і тоді і ворог сам втече від вас, як тільки протистане йому. Адже благословення і прокляття (Втор.28) сказав не диявол, а Господь Бог, і тому шукати треба Його, Його Царства, Його правди, правильного положення перед Ним! Догоджати треба Йому, намагаючись мати мир з усіма та святість.

Тенденція №4.

Щиро вірять, що у всіх їхніх проблемах винні лише батьки.

Тому шукають тільки звільнення від родового беззаконня шляхом систематичної біганини від одного служіння, що звільняє, до іншого. Проблема таких людей: вони не хочуть зупинитися і дослідити, розглянути свої особисті криві шляхи, тому й не замислюються: «А може, це не диявол, а Сам Господь став на моєму шляху і тому я не можу подолати?!»

Тенденція №5.

Думають, що «кінець закону – Христос…» означає – кінець 10 Заповідям. Тому хочуть керуватися почуттями, а не Словом Божим за духом.

Якщо я відчуваю, що робити щось – погано, то не роблю, а якщо не відчуваю і якщо дух мовчить – роблю. Це і означає – живу за благодаттю, у свободі від закону. Якщо я у Христі –  незважаючи на те як живу, все одно Кров Христа змиває гріхи.

Такий погляд спростовується Писанням, і благодать Божа, явлена нам через Ісуса Христа, вона не тільки рятівна, а й навчає, щоб ми не жили в невігластві, але пізнавали, що є праведність Божа, заснована не на почуттях і навіть не на совісті, а на вічному Слові Божому!

Тенденція №6.

Дехто думає, що чим більше різних, особливо масштабних служінь звільнень відвідуєш, тим більше шансів і кращий результат.

Десь та «вистрілить». Особливо там, де натовпи, «адже правда напевне там, де більшість, і мені допоможуть».

Такій категорії людей можна порадити зосередити свої зусилля на тому, щоб упокоритися перед Богом і Господь направить його стопи на шлях миру та приведе у потрібне місце.

Проблем може виникнути ще більше, якщо людина не розрізняє, не розмірковує, не звіряє зі Словом Божим підгрунтя бачення служінь звільнення і керується лише гучною рекламою.

Тенденція №7.

Найпоширеніша – безтурботність.

Безтурботність і безвідповідальність у роздумі та усвідомленні того, що це відбувається в особистому житті, в житті сім’ї, роду.

Що це? Як це змінити, попередити, запобігти. У Біблії у книзі Еклезіаста сказано, що «…лихо люди́ни числе́нне на ній, бо не знає, що буде, і я́к саме буде…».

Якщо людина не думає про своє життя, про свої шляхи, якщо вона не уважна до дій Господа, якщо вона не розмірковує над своїм майбутнім, не співставляє свої шляхи з волею Божою та Його шляхами, вона наражає своє життя і життя своїх нащадків на руйнування та небезпеку, надзвичайне приниження та безглуздість.

Див. Пс. 27: 5, Пл.Єр. 1:9, Пл.Єр. 3:39-40, Лк. 19:41-44 і багато інших місць Святого Письма, що попереджають про вищезгадану відповідальність.

– Світлано Данилівно, як можна потрапити на служіння звільнення? Ваші побажання.

– Наші двері відчинені для християн різних церков та деномінацій, і також для людей світу. Умова для перших: вони повинні мати членство в одній із помісних церков і не бути з тих, хто «сперечається зі священиками». Ми віримо, що наш дар – для Тіла Христового і ми зможемо ефективно послужити кожному, хто щиро шукає Бога та Його шляхів у вирішенні своїх потреб.

Саме служіння має індивідуальний характер і проходить по суботах у декілька етапів, перший з яких є багато в чому вирішальним. Якщо людина проходить його, то, як правило, вона починає розуміти, що пропонований шлях включає її особисту відповідальність і усвідомлено обирає йти по ньому до свого звільнення.

Спасіння і пізнання істини вам і вашим близьким!

Нехай благословить вас Господь і вважає ваше цілопалення ситим! (Пс.19:4)